Всі Новини
           

Тур №2. Робота №10. Чи перевзяла Словаччина антиукраїнську пропаґанду від Москви?

Тур №2. Робота №10. Чи перевзяла Словаччина антиукраїнську пропаґанду від Москви?

Постійні напади московських пропаґандистів та їхніх прибічників в рядах комуністів в Україні вже не сприймаються поважно, бо люди починають розуміти, що політика „ловіть злодія” щодо української визвольної боротьби спрямована на дискредитацію незалежної України. До цієї антиукраїнської істерики недавно долучилося і посольство Німеччини у Києві, консул якого надав можливість німецькому громадянинові у своїх стінах для безпідставного й неправдивого обвинувачення в’язня концентраційного німецького табора та Героя України Степана Бандери у нацизмі. Під сучасну пору цю „стафету” перехопила словацька газета „Правда” статею В.Янцури (Vladimir Jancura, Ako ukrajinski esesaci čistili Slovensko, Pravda, 12.5.2012) Як українські СС солдати вичищали Словаччину (есесаці – розуміється у словацькому тексті як члени відомої Schutzstaffel (парамілітарна організація А.Гітлера та нацистської партії), що скорочено вживалася SS. Ця організація була переможними союзниками ІІ світової війни визнана як злочинна). Автор, свідомо, а може й за браком знань, навіть не пробує пояснити, що Дивізія СС Галичина належала до Waffen-SS, що й суттєво відрізняє її саме від злочинної СС, але тоді б і назва статті втратила свою „ефективність” – порівняти українців до нацистів!

 Звичайно, що Янцура і словом не згадує, що вся Словацька Держава існувала завдяки нацистам, а в самій Словаччині Глінкова Ґарда не тільки наслідувала націонал-соціалістичну СС щодо чорної уніформи, але й такими гаслами як:  „На Словаччині – по-словацьки!”  дуже нагадувала Deutschland über alles!, правда, у мініатюрному вигляді. Воно, принаймні мені, виглядає неморально закидати українцям співпрацю з німцями у тій країні, яка була офіційним союзником фашистської Німеччини і не сказати, що УПА в той же час боролася за визволення від чорних і червоних фашистів під гаслами «Воля народам! Воля людині!»

 

 Щоб заплутати читача, пан Янцура навіть наводить слова історика, директора Музею СНП (Словацького національного повстання) Станіслава Міцева:  „Для нас кожен союзник нацистської Німеччини є несприйнятним!”  Тут також шановний директор має на увазі не своїх співвітчизників, а українців.

 

 Військові загони СС (Waffen-SS), якими керували німці існували не тільки з українців, але й   з іших національностей.  Вже 1941 року  за задумом Гімлера були сформовані реґіменти з данців та норвежців – Nordland, з голандців та фламандців - Westland,  які згодом з реґіментом Germania сформували дивізію  Wiking, що надало можливість відкрити нову базу для військової підготовки чужинців у містах Senneheim  та Alsace-Lorraine. Під кінець війни вже нараховували 38 чужинецьких дивізій – французької, фінляндської, латвійської, хорватської, румунської та десятки інших, серед яких і дивізія босняцьких могамедан та відома ціла армія росіян під керівництвом Власова. Отже, називати українців esesaci (есесаці) у розумінні приналежності до  SS-Leibstandarte не тільки не коректно, але й не етично!

 

 Та пана Янцуру не цікавлять інші, він навіть не довіряє спогадам німців-командирів, які  керували частинами вояків дивізії СС Галичина,  бо вони стверджують, що вояки дивізії  СС Галичина поводилися коректно, охороняли залізничні шляхи і не брали участі у придушенні повстанців у Словаччині. Янцура цілком у стилі комуністичної пропаґанди і аґітації нападає на українців, мовляв, чим більше накидати бруду, то тим важче його змивати. Саме так можна зрозуміти слова „імовірно” (pravdopodobne) щодо участі українців у різних німецьких діях на Словаччині), коли  згадується спалення села Квачани, або „впізнання слов’янської мови” (чомусь тільки української) у селі Смречани, де були і частини Глінкової Ґвардії. Так само автор намагається вмовити читача, що у масакрі  в Гуті Пієноцькій „могли брати участь українці”!

 

 Оця пропаґандистська писанина дуже нагадує антиукраїнську істерику, коли безпідставно і  безвідповідально  звинувачуть українських жертв нацизму у коляборації зі своїми гнобителями, а про справжніх коляборантів з нацизмом – таких як Сталін, Тіссо, Горти та десятки інших не згадують – може тому, що вони не були українцями.

 

 Коли б в Україні існувала українська влада, то вже давно б запитали словацьких колег,  чому словацькі ЗМІ не займаються розбудовою добросусідських взаємин? В чийому інтересі друкуються  антиукраїнські статті, які тенденційно спрямовані на заплямування українців? Чому не візьмуться словацькі ЗМІ за те, щоб довести читачам до відома,  яку роль відіграли українці у визволенні Словаччини від фашизму – не тільки в рядах Чехословацького армійського Корпуса генерала Л.Свободи, де вони на початках складали 80%, але й у партизанських загонах – включно зі Словацьким Національним Повстанням,  у якому українці брали також активну участь.  (Тут було б доречним звернутися в цих питаннях до відомого історика Івана Ваната, колишнього проф. Пряшівського університету.) Зрештою, чому б не поінформувати словацького читача про те, що українці становили 20%  Червоної армії, яка поділялася на перемозі над фашизмом, що українець був тим першим солдатом, який вивісив переможний прапор над Райстаґом, а Українська Повстанська Армія, яка боролася з обома нелюдськими системами припинила свою боротьбу проти червоних нацистів щойно 1953 р.!

 

 Вже на часі, щоб позбутися отої комуністичної брехні щодо  доброго націоналізму поневолених народів і поганого українського, якого дехто зараз намагається замість „буржуазного” називати  „ультра націоналізмом” – бо часи змінилися і правду вже не приховати!

 

 Стаття Янцури є свідченням того, що вороги української державності ніяк не можуть змиритися з фактом існування України. А шкода, бо саме Словаччина, як одна з наймолодших держав Европи, мала б шукати те, що цю країну наближує до України (не тільки спільний кордон), її економічні і технологічні та наукові можливості співпраці.

 

 Українці ніколи не закидали і не закидають словакам те, що вони вислали своє військо під командуванням німців в Україну,  не підраховують жертв та руйнувань,  яких зазнали українці від словацької армії під командуванням союзної гітлерівської Німеччини, то, сподіваймось, що в майбутньому у словацькій пресі не будуть надавати місце непрофесійним і тенденційним пропаґандистським  статтям. Майбутнє слід будувати на взаємоповазі і порозумінні, а не на поширенні пропаґанди, яка вміщує не факти, але припущення та підозри, які можна застосувати до будь-кого!

 

 Йосиф Сірка, Торонто, 14.5.2012 р.

Расскажите об этом своим друзьям
29/06/12 16:03
Коментарі (0)

Додати коментарій
Ваше ім'я:

Введіть контрольний код, який ви бачите на зображенні:


Якщо ви не бачите контрольний код, це означає, що у вашому браузері відключено підтримку графіки. Включіть її та перезавантажте сторінку.

Повідомлення:




Залишаючи коментарі, дотримуйтесь Правила поведінки на сайті .
Коментарі, які не відповідають пунктам виписаних в Правилах - будуть видалені!
Пошук:   
Загрузка
новини та телепрограмма на сьогодні
Загрузка...
Global Consulting Company ясновидящая экстасенс потомственный маг эксклюзивная одежда
© 2010, MEDIACENTR.INFO . Усі права захищені.
Використання матеріалів MEDIACENTR.INFO дозволяється за умови посилання
(для інтернет-видань — гіперпосилання) на MEDIACENTR.INFO.
Передрук, копіювання чи відтворення інформації,
що містить посилання на інші джерела в будь-якому вигляді заборонено.
51152 - 99 - 102

Lucien Piccard is about the a lot of uk replica watches acclimatized watchmakers in the accepted society, operating out fake watches of any amazing host to Switzerland which is alleged your arresting abode affiliated with actual best superior watch, Lucien Piccard is absolutely cloudburst bodies over Eighty seven decades anytime back the swiss rolex time associated with 1923 and actualization been acclaimed apropos abundant assortment of finest akin of superior watches.