Всі Новини
           

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА: ФАКТИ, МІФИ, УРОКИ

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА: ФАКТИ, МІФИ, УРОКИ

У Закарпаття рано приходить весна, а з нею — польові турботи. І нині вже гамірно в Тисянській долині, біля міста Хуст. Тут гудуть трактори, снують автівки, метушаться люди, однак не хлібороби, а шляховики-будівельники і чиновники. Чому? Іде гарячкове впорядкування зарослого бур’янами місця, де 70 літ тому сталася примітна подія. Націоналістична влада і залежна преса видадуть відтак локальний бій захисту Карпатської України від угорських окупантів як початок другої світової війни. Саме тому щороку 15 березня місцина, що отримала назву "Красне поле", збирає багатьох політиків.

 Правда, заїжджих. Бо тутешній люд вважає хустське побоїще трагічною сторінкою в своїй багатостраждальній історії. Київсько-галицькі ж зверхники думають інакше. Сумному ювілею, як і події під Крутами, вони силкуються надати загальнодержавного епохального звучання. На Красному полі, біля траси Ужгород-Рахів, з’явився невеликий штучний пагорб і встановлений масивний дерев’яний хрест. Та цього їм замало. От і намагаються в ці дні бодай благоустроїти звичайну поляну. А через кілька днів влаштують на ній театралізоване дійство. Як і в попередні роки, зберуть сюди вчителів, учнів, медиків і держпосадовців, екзальтовані політики типу Д.Павличка, І.Драча змагатимуться в пишномовстві, а завезені актори в піснеспівах на місці, густо окропленому невинною і марно пролитою кров’ю.

 Закарпатці сімдесятилітню подію оцінюють по-різному, оскільки вона оповита напівправдою і міфами, за якими важко пробитися реальним фактам. Що ж кажуть про неї історики? "Земля без імені", "гетто в центрі Європи", Підкарпатська Русь, як називали найкращі люди, протягом тисячоліть входить до різних країн, а в міжвоєнний період стає автономним утворенням в складі Чехословаччини. Його різноплемінне населення під впливом комуністів, червоних профспілок, товариства "Просвіта" та інших прогресивних організацій  борються за возз’єднання з "руськими" братами на Сході, котрі будували соціалізм. А місцеві буржуазія, чиновництво і духовенство шукали надійного, "твердого" хазяїна. Впливовий політичний діяч священик Августин Волошин  мучився в прогнозах і врешті-решт зробив ставку на "вуйка Гітлера". За геополітично вигідну територію поставили в Празі, Будапешті, Відні, Парижі, Нью-Йорку, Римі, Бухаресті, Москві. А вирішив долю нашого краю Берлін, де визрівала ідея розташування сфер шляхом створення профашистської "незалежної України". Проміжну роль у цьому плані гітлерівці відводили Підкарпаттю. Спочатку його розчленували, а потім благословили гортіївський уряд Угорщини на окупацію. Проголошена 14 березня 1939 р. "самостійна" Карпатська Україна  проіснувала аж... 29 годин. Гітлер, з одного боку, заохочував проукраїнську політику А.Волошина, а з другого — продав Карпатську Україну гортистам за приєднання Угорщини до антикомінтернівського пакту.

 Будучи громадським і повноважним представником влади Чехословаччини в формально автономній Підкарпатській Русі, А.Волошин таємно і одночасно шукав покровителів в Румунії, Польщі, Німеччині. 1938 року, зробивши остаточний вибір за останньою, доручив своєму міністру закордонних справ Юрію Реваю поїхати з відповідною місією до Берліна. Однак Гітлер того не прийняв. Тоді Волошин телефоном зв’язався з канцелярією рейху, просив фюрера прийняти Підкарпатську Русь під протекторат Німеччини. У січні 1939 р. прем’єр-міністр короткострокової Хустської республіки домагається особистої аудієнції аудієнції Гітлера, однак той не забажав зустрітися з провінційним політиком. Розв’язку "русинської проблеми" приблизило поквапливе формування в Підкарпатті збройних сил — міні-Січі. Що вона собою являла розповів живий свідок і прямий учасник хустських подій 1939 року Володимир Біровчак, активний оунівець з Галичини. Його книгу "Карпатська Україна. Спомини і переживання. Нації в поході" (Прага, 1939 року) нещодавно перевидало ужгородське видавництво "Гражда". Ось одна з відвертих характеристик В.Біровчака: "Січ була "не зорганізована, бунтарська, отаманська і дурна... Самі ж січовики були збиранина,... були тут діти, що не мали ніколи й кріса (рушниці. — Авт.) в руках, ...були тут і принагідні гості, місцеві міщани, що забирали кріси, відносили домів або ховали в сяги дров місцевої лісової управи, ...інших родів зброї було обмаль або й цілком не було, особливо був цілковитий брак авт та возів...", а "по короткому опорі розбіглися наті (галичани. — Авт.) по лісах." А "...якісь січовики зголосилися до мадярської розвідки й видавали тих січовиків, що поховалися..." Еліту ж Карпатської Січі становили  здебільше колишні учасники  терористичної акції в Галичині, опісля кинені на еміграцію", вони "не мали  понятія про місцеві відносини" (див. "Карпатська правда", №1, — січень 2009 р.).

 У зв’язку з відходом додому чехословацької армії прем’єр автономного уряду А.Волошин в листі схиляв Будапешт до переговорів, виявляв готовність поміняти попереднього патрона Гітлера на нового — М.Горті" (див. "Нариси історії Закарпаття. Том ІІ. Ужг., 1995, с.326). У відповіді йому рекомендували заради уникнення "зайвого кровопролиття" передати владу угорським властям. І Волошин емігрував через Румунію і Югославію до Німеччини.

 14 березня 1939 р. словаки проголосили незалежність, Чехословаччина як федерація перестала існувати, угорська армія почала наступ на схід (захопила Дравці, Баранинці, Коритняни, Часлівці та інші села). Місцевий уряд вимушений був опівдні 14 березня 1939 року проголосити самостійність Карпатської України (але вже не Підкарпатської Русі) і почав готуватися до оборони. Одночасно з Берліна міністр закордонних справ надіслав телеграму такого змісту: "Від імені уряду Карпатської України прошу Вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною Німецького Рейху... А.Волошин." (вказана праця, с.332).

 Карпатська Січ опинилася один на один проти численної і поєднаної угорської армії, за спиною якої була широка коаліція держав (Німеччина, Італія, Польща та ін.).Ранком 15 березня 1939 р. на Красному полі  — рівнині на правому березі р.Тиса біля Хуста — проти озброєних окупантів націоналісти-січовики кинули в бій недосвідчену молодь — близько двох тисяч переважно гімназистів. Поки вони захищалися, в Хусті  засідав сойм (парламент). Боротьба за містом виявилася нерівною, жорстокою і кровопролитною. Згідно угорських джерел, вбито 230 січовиків і чеських воїнів, багатьох поранено, 450 взято в полон. Значними були і втрати угорського війська — 160 полеглих, 400 поранених. Наступними днями, різними напрямами просуваючись, окупанти здійснювали жорстокий терор проти місцевого населення. А після нього правили тут до жовтня 1944 року, коли Червона Армія вигнала їх з нашої землі.

 Події 70-літньої історії повчальні. В багатьох закарпатських родинах і сьогодні з щемом і болем в серцях згадують співвітчизників, полеглих на Красному полі. Викликають гордість і захоплення їхня самовідданість, героїзм і самопожертва. Одночасно не полишає сум, образа і гнів на тих політиків, які недосвідчену, беззбройну, мізерну силу кинули в явно програшний бій проти сучасної тоді європейської армії, а самі втекли до Німеччини, протягом усієї другої світової війни ганебно прислуговували гітлерівцям, які їх підло зрадили.

 З позиції гуманізму і політичного глузду ще і ще раз зауважуємо: чи варто було пролити кров 2 тисяч людей не за реалії, а лише за ідею української незалежності, яка в умовах крайньої міжнародної напруги напередодні другої світової війни ставала примарною і провокаційною? Карпатські січовивики стали жертвами брутальної і цинічної політики, що не мала під собою надійного грунту. Тверезомислячі діячі в цій ситуації розуміли ілюзорність надії українських емігрантів, передусім галицьких, на допомогу Гітлера у відновленні "Соборної України", що швидко (Львів, червень 1941 р.) підтвердилося реально. Чи варто було так дорого, життям кількох тисяч патріотів платити за важливу благородну ідею?

 Прикро і соромно спостерігати героїзацію інспіраторів хустської трагедії. Так, А.Волошину, громадянину ЧСР, який її зрадив колабораціоністам, в Ужгороді встановлено пам’ятник, в Києві Л.Кучма, за поданням , за першої своєї каденції, губернатора Г.Москаля, посмертно присвоїв звання  Героя України (про його діяльність я писав у газетах "Комуніст", №82 за 11.10.02 та "Карпатська правда", №15, жовтень 2002 р.). В той же час уперто забуто й навіть символічно не поціновано заслуги Івана Туряниці — бойового офіцера чехословацької армії, голови Народної Ради Закарпатської України, мудрого і далекоглядного політика, який багато зробив для возз’єднання нашого краю з Україною в складі СРСР. Чому? Бо він був комуністом...

А хіба можна нині однобічно, упереджено, примітивно оцінювати роль Карпатської України в світовій, вітчизняній і регіональній історії. Як це роблять, наприклад, М.М.Вегеш, Р.М.Офіцинський та інші теперішні історики й націоналістичні політологи? Серед тверезо мислячих людей у нас побутують анекдоти про те, як "багато" для піднесення краю встиг  встиг здобути парламент і уряд "республіки одного дня". Насправді чого варта лише заборона А.Волошиним усіх політичних партій, крім своєї (народно-демократичне-об’єднання) та оперативне створення концтабору "Думен" для інакомислячих? Загальновизнано: Волошин і його оточення дотримувалися чітких позицій щодо експансії "доперевальників". Втручання січовиків у політичну боротьбу на Підкарпатській Русі стало одним із джерел антипатії галичан до закарпатців, чільні представники яких і після війни повчають "національно несвідомих" русинів як жити, мабуть, "їхню" Україну суттєво мучить відновлення самоврядування, існуюча громадянська злагода, європейська культура міжнаціонального співжиття.

 До речі, перший крок "Хустської" України суперечить не лиш ідеалам гуманізму, але й історичній правді. Як розповідав мені знаний дослідник професор І.М.Гранчак, в літературі нема підтвердження того, що президент А.Волошин був прихильником збройної боротьби проти Угорщини. Як згадував В.Біровчак, 16 березня, перед тим, як утекти в Прагу, він "...видав команді Січі наказ, щоб не ставили мадярському війську опору..." Волошин хотів розв’язати конфлікт шляхом переговорів.. З цього приводу звертався телеграмою до урядів впливових держав. Інтелігентна та слабовольна особа, він не зумів протистояти тиску керівництва штабу Карпатської Січі, де переважали терористично настроєні емігранти. Фактично, вони були організаторами збройного опору, наперед приреченого на невдачу, вважає більшість земляків.

 Згадуючи сумні події минулого сторіччя, за сьогоднішньої кризи в глобалізованому світі, в якому монопольно панували США, не забуваймо позиції країн Заходу щодо Карпатського регіону. Тоді вони нічого можливого й необхідного не зробили конкретно для уникнення тут людського кровопролиття, забезпечення справедливості та міжнародного права.

 Лише СРСР рішуче протестував проти окупації Підкарпатської Русі Угорщиною, вбачаючи в цьому політичне свавілля і антирадянський акт. У Москві тоді стали виробляти нові підходи  у ставленні до нашого краю, суть яких полягала в локалізації націоналістичних сил, створенні передумов для народного волевиявлення і прогресивного розвитку, як відомо Х V ІІІ з’їзді ВКП(б), що відбувся саме в середині березня 1939 року, Й.В.Сталін глузував з того, що деякі політики хотіли приєднати до продекларованої Карпатської України... всю УРСР. Засудивши угорсько-німецький напад на Чехословаччину та окупацію Закарпаття, Радянський Союз вимушений був шукати шляхи бодай тимчасового зближення з Німеччиною, щоб якщо не уникнути, то принаймні віддалити гітлерівську агресію на Схід Європи.

 Нарешті, важливий урок Карпатської України для сьогодення окрилено гуртує трудящих проти нахабних спроб подальшого поневолення нашої багатостраждальної Вітчизни правлячими кланово-олігархічними режимами і країнами НАТО, сприяє збереженню її територіальної цілісності і досягненню реального суверенітету, допомагає чіткіше усвідомлювати те, що треба рішучіше боротися з новітніми підходами необандерівців-фашистів, які продовжують завдавати руйнівної непоправної шкоди усім регіонам України.

 

      Іван МАРТИНЮК

Расскажите об этом своим друзьям
23/04/16 13:32 | Категорія:Політика
Коментарі (0)

Додати коментарій
Ваше ім'я:

Введіть контрольний код, який ви бачите на зображенні:


Якщо ви не бачите контрольний код, це означає, що у вашому браузері відключено підтримку графіки. Включіть її та перезавантажте сторінку.

Повідомлення:




Залишаючи коментарі, дотримуйтесь Правила поведінки на сайті .
Коментарі, які не відповідають пунктам виписаних в Правилах - будуть видалені!
Пошук:   
Загрузка
новини та телепрограмма на сьогодні
Загрузка...
Global Consulting Company ясновидящая экстасенс потомственный маг эксклюзивная одежда
© 2010, MEDIACENTR.INFO . Усі права захищені.
Використання матеріалів MEDIACENTR.INFO дозволяється за умови посилання
(для інтернет-видань — гіперпосилання) на MEDIACENTR.INFO.
Передрук, копіювання чи відтворення інформації,
що містить посилання на інші джерела в будь-якому вигляді заборонено.
4953 - 99 - 102

Lucien Piccard is about the a lot of uk replica watches acclimatized watchmakers in the accepted society, operating out fake watches of any amazing host to Switzerland which is alleged your arresting abode affiliated with actual best superior watch, Lucien Piccard is absolutely cloudburst bodies over Eighty seven decades anytime back the swiss rolex time associated with 1923 and actualization been acclaimed apropos abundant assortment of finest akin of superior watches.