Всі Новини
           
Дивіться також

БІЙЦІ-ХУДОЖНИКИ

БІЙЦІ-ХУДОЖНИКИ

Майбутні класики робили пістолети з… олівців. Аби не програти на строкатому полі життя

 Зустрічі наші в Мукачеві зі скульптором та майстром примхливого, але в основному вдатного, пензля Іваном Бровді стали традиційними. Бо він ще й боксер. Спільна прихильність до цього спортивного мазохізму теж об’єднала нас, а не тільки чарка й хороша ковбаса, що ніколи не виводяться в оселі доброго, схожого на скандинавського гнома, мукачівця. Тепер він готувався до виставки в рідному, як подзвін струмочка в селі Онок, Виноградові. Показує нові роботи до неї, вчинені на місцевому тамтешньому матеріалі — «Спокій», «Килимарниця», «Палац Перені», «Каплиця святої Цецилії».

—Тему, композицію немовби знайшов, — коментує створене Іван Васильович, — та й фантазією все немовби непогано об’єднав.

 Погоджуюся. І не лише з-за ковбаси. Класика — то є класика. А якщо ще й жива, яка грає навіть на матеріалі з минулого свіжими барвами теперішнього життя — то це взагалі диво.

 Народний художник України починає поринати в думки про Виноградово — багатюще за історією і цікаве в багатьох відношеннях місто. Скажімо, Імре Ревес, угорський і закарпатський художник, проживав у Севлюші біля стадіону. Похований тут. Він був учнем великого Міхая Мункачі, котрий  патріотично взяв псевдонімом своїм місто над Латорицею. В свою чергу, Ерделі й Бокшай були учнями Ревеса. Неодноразово потім Ерделі відвідував у Виноградові свого товариша — директора дитячого будинку Василя Тара. Зачинатель Закарпатської школи живопису постійно наїжджав до нього, жив і працював творчо на Тисі, в парках, кучерявих тінистих сквериках. А син Бокшая — Йосип — оженився на виноградівці. Тож і Йосип Йосипович приїжджав до сватів. Так це місто створило момент спільноти для двох корифеїв крайового малярства.

—Сонячний цей край дивовижно сприяв творчості, — говорить народний художник України Бровді. — Скажімо, Кутлан із Фанчикова негадано для багатьох вступив і закінчив Ленінградську академію мистецтв. Я з ним виставлявся в тому ж рідному Виноградові. Радий, що Бокшай і Ерделі вчилися у Ревеса, а я потім — у них, завдяки чому створився ланцюжок творчих поколінь, барвисті живі творчі взаємозв’язки. Вони гарно змальовують перед власними очима час від барона Перені й до сьогоднішнього дня — велетенський і об’ємний час-кристал. І нічого, що в цілковитій бідності помер у 1945 році Ревес, за його катафалком ішов один пес. Він — у нашій вдячній пам’яті. В іншому винна куртизанка-історія. Мені більше в пам’ятку, як я маленький прикипів до вітрини парфумерного магазину в Севлюші і ненаситно милувався рекламою виробів. Думаю, що її міг створити тоді на такому пронизливому рівні досконалості тільки Ревес…

—До середньої школи ходив я у Великі Ком’яти, — продовжував І.Бровді, — бо в Оноку було тільки сім класів. Чотири кілометри туди, стільки ж — у зворотному напрямі. Взимку переважно путь пролягав у снігу до пояса. Заважали вовки. В ранковій темряві якось побачив два вогники. Вітер віяв від звіра — то в цьому випадку, за порадою мамки, треба було просто затаїтися, поки сіроманець не піде. Так і сталося… А після зимових пригод не так у школу хотілось, як лежати в житі на спині й дивитися на лет жайворонків. Так і провалився, не пройшов на другий рік. Мамі розповіла про це в Оноку сестра-вчителька. В страху заліз на яблуню, щоб не відшмагали. Прохання не допомагали. Сидів твердо. «Мамо, — нарешті здогадався, — будете бити — то на шахти в Донбас із хлопцями піду…» — «Злізай додолу, — пом’якшала мати, — не йди на Донбас, якось воно вляжеться.» Так я потім вступив до училища.

 Художня творчість була поєднана весь час зі спортом. Ще у Великих Ком’ятах Іван Бровді та Василь Данко з Онока  грали з учителями на першість області. В грі з Ільницьким «Шахтарем» автором двох голів став швидкий, наче блискавка, Іванко.  Його відтак на руках несли до Шимона в закусочну. Мамка після важкого похмілля заборонила футбол. Але потім змирилася, коли бачила загальну повагу до свого малого — за ним навіть «бобика» присилали, як за великим начальником. А болільники дали за блискавичність рухів заслужене прізвисько Іскра. Може, й не з нього загорілося полум’я крайового футбольного руху, але багатьом старожилам запам’ятався лівий нападаючий під номером 11.

 В Ужгороді, в училищі декоративно-прикладного мистецтва, мріяли чимшвидше прилучитися до класиків за славою та вміннями, а водночас витримували звичайну боротьбу за існування. І не за Леніним — за Дарвіном. Крізь струнку закарпатську радянську молодь проглядали не лише самовіддані патріоти, а й звичайні самці з дикого «вчора», які хотіли притлумити слабшого, домінувати так, як це все велося в живій дикій природі.  В Ужгороді гніздувалися два подібні найсильніші угрупування — м’ясокомбінатівські та аеропортівські. Першокурсниками жили вони на Радванці, йшли туди на зорі студентської юності з третьокурсником Іваном Бурчом, співали радісно, мріяли про лірику різну. А тут Бурча врізала на набережній радванська шпана, тільки юшка лицем потекла.

—Щоб звуку вашого більше не чули, — наказали молодшим.

 Наступного дня пішли п’ятнадцятеро в секцію боксу до знаного тренера на прізвисько Додо — Дезидерія Дезидерійовича Боніславського.

 Поступово Іван Васильович витанцювався в чемпіона області серед юнаків, а затим і дорослих. На третій рік уже мріяв, щоб на нього напали. Але бажаючих вже не було. Мама лише дивилася на постійні синяки і зітхала: «Футбол усе-таки ліпше…»  Поруч із навчанням малярству і скульптурі, постійно проходили «стрілки»-битви то в районі м’ясокомбінату, то  на виноградниках Червениці, де тепер на полях, политих кров’ю боксерів, стоять вілли можновладців і крадіїв, а також чесних фрезерувальників і токарів з місцевих підприємств. На «стрілках» просто ураганом був важковаговик-боксер Вереш з району м’ясокомбінату. Поряд із творчими роботами однокурсників милувалися всі красивими фінками, які виготовляли для всіх двоє грузинів з Батумі Корідзе і Берьозін. А з товстих грифельних олівців, про всяк випадок, виготовили всі «для праці й оборони» самопальні пістолети. Одного разу виїхала з міста над Ужем збірна області з боксу і штанги в Іршаву. Змагання з місцевими атлетами проходили в районному будинку культури. Ринг розміщувався на сцені. Ужгородці вигравали всі бої, але іршавчани чекали на родзинку — у важкій вазі проти «урагану» Вереша мав вийти сам брат Кротона — Іван, відомий боксер, гроза й слава Білок та й усієї Іршавщини. Після перших же вдарів Вереша знаменитий боксер рве собою канати і падає в публіку. Блиснули в залі ножі й кастети, пролунав дикий рев, не схожий на гімн Духновича. Тоді Боніславський, вічний миротворець, поставив усіх боксерів на рингу в два ряди і наказав: «Бийте всіх! Стоїмо до останнього!» Хвиля так і не піднялася. Занадто вже рішучою виглядала ужгородська боксерська рать.

—Чи не в цьому сенс життя, — розмірковує вже тепер старий боксер Бровді, — щоб дійшов до фінішу і мав згадати щось таке, яке б підтримало і повело в нове незвідане?

—І Фірцака-Кротона я знав, — продовжує скульптор. — У буфет він зайшов, де купчилися проїжджі шофери. Сів за стіл. Буфетник поніс йому чарку. Водії висловили невдоволення. Він узяв обох за загривки, виніс на ганок, стукнув лобами і кинув у пилюку.

           Василь ЗУБАЧ
Расскажите об этом своим друзьям
08/04/16 12:14 | Категорія:Соціо
Коментарі (0)

Додати коментарій
Ваше ім'я:

Введіть контрольний код, який ви бачите на зображенні:


Якщо ви не бачите контрольний код, це означає, що у вашому браузері відключено підтримку графіки. Включіть її та перезавантажте сторінку.

Повідомлення:




Залишаючи коментарі, дотримуйтесь Правила поведінки на сайті .
Коментарі, які не відповідають пунктам виписаних в Правилах - будуть видалені!
Пошук:   
Загрузка
новини та телепрограмма на сьогодні
Загрузка...
Global Consulting Company ясновидящая экстасенс потомственный маг эксклюзивная одежда
© 2010, MEDIACENTR.INFO . Усі права захищені.
Використання матеріалів MEDIACENTR.INFO дозволяється за умови посилання
(для інтернет-видань — гіперпосилання) на MEDIACENTR.INFO.
Передрук, копіювання чи відтворення інформації,
що містить посилання на інші джерела в будь-якому вигляді заборонено.
38570 - 99 - 102

Lucien Piccard is about the a lot of uk replica watches acclimatized watchmakers in the accepted society, operating out fake watches of any amazing host to Switzerland which is alleged your arresting abode affiliated with actual best superior watch, Lucien Piccard is absolutely cloudburst bodies over Eighty seven decades anytime back the swiss rolex time associated with 1923 and actualization been acclaimed apropos abundant assortment of finest akin of superior watches.