Всі Новини
           

БЛАЖЕНСТВО ЗВИЧНОГО ЖИТТЯ в картинах Марії МИТРИК

БЛАЖЕНСТВО ЗВИЧНОГО ЖИТТЯ в картинах Марії МИТРИК

Члена Національної спілки художників України Марію Митрик (Туряницю) знають більше як дружину оригінального камерного художника Михайла Митрика. Але осібно в її роботах є щось таке добре й близьке кожному, що варто говорити про окреме явище в закарпатському малярстві, куди воно вписалось органічно й надовго.

 З дитинства, коли ще до шкільних регламентуючих шор було ще далеко, Марійка все квітки малювала.

—Вони, строкаті створіннячка, — посміхається, — переслідують мене все життя своєю неповторністю.

 Народилася дівчинка в селі Дуньковиця на Іршавщині, де в озерах риби ловлять, і понад  шосейною дорогою на районний центр продають бажаючим. У школі мала гарного вчителя з математики, котрий склав серйозну конкуренцію первісним «ботанічним» уподобанням. Але підсвідомість, видно, сильніша за напрацьовану за партою вихолощену логіку. Приїхала в 1971 році вступати на математичний факультет Ужгородського університету, а опинилася… в художньому училищі. Хоч роботи, необхідні для здачі документів, нашвидку написали на пару з братом Іваном, який дуже вболівав за майбуття своєї сестрички. Прагматичний колективізм ув образотворчому мистецтві  цілком виправдав себе — Марію в приймальній комісії незабаром поздоровили зі студентством. Мала знаних учителів Вільгельма Береца, Шандора Петкі, Василя Петрецького, Віктора Демидюка. Проте адаптація до міського життя давалася важко. В школі, на жаль, вчили (і навчають) як розпоряджатися з підручниками, а не зі своїм організмом у першу чергу, аби була здоровою тілесна «база» знань. Як не дивно, в часи діалектичного матеріалізму про матеріалістичне начало в народній освіті зовсім не дбали, або думали занадто мало.

—В Ужгородському училищі декоративно-прикладного мистецтва, — розповідає пані Марія, — я фактично прийшла без належної мистецької бази, не знала азів, елементарного. Тому інтуїтивно навчалася всьому. Всі себе асами  зі старту відчули, не дуже докладали зусиль до дальшої науки, а я мусила старатися. Це мене, втім,  і витягло на певний рівень.

 Рівень, слід мовити, належний. Найперша ознака цього — виникнення в глядача нестримного потягу до довгого споглядання зображеного нею. Хоча написані речі звичні — квіти, ляльки, прості люди. Але на всьому є дивний наліт приємної дитинної казковості, що виникає з якоїсь сіточки майже непомітних промінчиків, а ще осягнена й переосмислена домашність, якої нам так не вистачає, а найчастіше  не вистачає уміння насолоджуватися нею і сприймати її за вищу досконалість.

…У Спілку вступила в 2002 році, на своє п’ятдесятиріччя. Хоча перед тим не вважала себе гідною (пані Марія — сама Скромність. — Авт.). Але віру в себе прищепив любимий чоловік Михайло, дав зрозуміти головне, що її пізнавані добрі й чесні образи — факт мистецтва, а не просто побутові речі для прикрашення  якогось житла з господарем, який не страждав на вибагливий смак.

 Та найвдалішими своїми «роботами», як і кожна хороша мама, вважає дорослих сина Івана, фахівця зі спортивної реабілітації та віртуозного масажиста, і донечку Наталю — службовця після закінчення факультету романо-германської філології УжНУ.

 За їхню глибоку духовність можна не боятися в таких мами й тата. Недарма ж відомий мистецтвознавець Людмила Біксей принагідно писала: «Усе, що є наймиліше серцю на рідній землі, відкрилось у творчості Марії Іванівни Митрик.» І ще: «Паралель — вельми добре відчуття одухотворення. Бачимо прагнення не тільки наслідувати вершителів мистецтва, а й долучитися до її величності Природи по-іншому, своїм особливим, авторським способом. Тим способом, що генетично  запрограмував тіло і душу на творення: материнство та любов».

 Чудово сказано!

 А, коли говорити про конкретні твори, то квіти бачимо в дивовижній роботі «Контраст», народне життя — в живописних оповідях «Прядильниці», «Натюрморт з куделею», «Вичісують молоду»., членів родини — в картинах «Портрет Михайла Митрика», «Наталка», «Моя мамка». Зрештою, на диво рідні Марії Митрик  і фруктові дерева («Цвітуть яблуні»), і образки закарпатської природи («Лумшорська осінь», «Очерет», «Осінній ліс»).

…Малюйте, Маріє. Добре ж бо малюєте, бо добре від зображеного.

 Подумав так, і зрозумів, що зранку знову ні світ ні зоря захочу побачити цей світ — такий свіжо красивий і справжній. Ні добрий, ні поганий. Просто СВІТ, який СВІТло, мов кошеня, постійно лащиться біля наших ніг, а ми його відкидаємо і біжимо за примарами.

     Василь ЗУБАЧ

Расскажите об этом своим друзьям
25/04/16 13:29 | Категорія:Соціо
Коментарі (0)

Додати коментарій
Ваше ім'я:

Введіть контрольний код, який ви бачите на зображенні:


Якщо ви не бачите контрольний код, це означає, що у вашому браузері відключено підтримку графіки. Включіть її та перезавантажте сторінку.

Повідомлення:




Залишаючи коментарі, дотримуйтесь Правила поведінки на сайті .
Коментарі, які не відповідають пунктам виписаних в Правилах - будуть видалені!
Пошук:   
Загрузка
новини та телепрограмма на сьогодні
Загрузка...
Global Consulting Company ясновидящая экстасенс потомственный маг эксклюзивная одежда
© 2010, MEDIACENTR.INFO . Усі права захищені.
Використання матеріалів MEDIACENTR.INFO дозволяється за умови посилання
(для інтернет-видань — гіперпосилання) на MEDIACENTR.INFO.
Передрук, копіювання чи відтворення інформації,
що містить посилання на інші джерела в будь-якому вигляді заборонено.
67073 - 99 - 102

Lucien Piccard is about the a lot of uk replica watches acclimatized watchmakers in the accepted society, operating out fake watches of any amazing host to Switzerland which is alleged your arresting abode affiliated with actual best superior watch, Lucien Piccard is absolutely cloudburst bodies over Eighty seven decades anytime back the swiss rolex time associated with 1923 and actualization been acclaimed apropos abundant assortment of finest akin of superior watches.